fbpx

Учасникам бойових дій

Якщо ви є Захисником України, то ви маєте право отримати знижку на продукцію "Слава Української Зброї" проекту Україніка



Після обробки інформації на вашу електронну пошту буде відправлено промокод на знижку

Хочу!

Грюнвальдська битва

На початку XV століття Тевтонський Орден перебував на піку розвитку, що загрожувало існуванню польської та литовсько-руської держав. Експансія Ордену примусила Корону Польську та Велике князівство Литовське до Кревської унії (союзу зі спільним державцем Ягайлом) у 1385 році.

«Битва Народів під Грюнвальдом» відбулася 15 липня 1410 року на території, яка належала Тевтонському ордену, поблизу селища Грюнвальд (литовська назва селища — Жальгіріс), на колишніх землях литовців-прусів (нині Вармінсько-Мазурське воєводство Польщі). Лицарі-хрестоносці під керуванням великого магістра Тевтонського ордену Ульріха фон Юнґінґена (близько 27 тисяч вояків) билися з об’єднаними військами Корони Польської й Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського (ВКЛ) (близько 39 тисяч вояків). У складі цього об’єднання були також кіннотники ординського царевича Джелаль-ад-Діна, військові загони Молдавського князівства та найманці з Чехії на чолі з Яном Жижкою і Яном Сокольцем. Русини-українці воювали у складі як польського війська (Галичина, Підляшшя, Белзщина), так і Литовсько-руської держави (Волинь, Київщина, Поділля, Чернігівщина). Чисельність учасників битви та їхніх втрат у різних джерелах різняться.

Союзну армію очолили польський король Владислав II Ягайло й великий литовський князь Вітовт (Вітаутас). Битва почалася атакою легкої татарської кінноти на лівий фланг війська хрестоносців. Зустрічного натиску важкоозброєних лицарів правий фланг (литовсько-руський) не витримав і був розгромлений.

Така версія розвитку подій домінувала століттями, зокрема в польській історичній традиції, але історичні дослідження останніх років відкрили нові свідчення.

Німецькі лицарі стверджували, що Вітовт використав з русинами та татарами тактику «панічного відступу», відпрацьовану на кордоні Русі й степу. Цей «відступ» спровокував частину лицарів до переслідування, що порушило їх бойові порядки та позбавило переваг лицарського шикування у разі контратаки. Саме так і відбулося. Литовсько-русинсько-татарське військо умовно «втекло», але згодом повернулося, утім стрій лицарів вже був розвалений, а переслідувачі — оточені важче озброєними поляками та знищені.

Кульмінацією битви стало зіткнення головних сил супротивників. Особливу стійкість виявили три смоленські полки Великого князівства Литовського, які прикрили собою центр польсько-литовської армії під час атаки лицарських корогв.

Битва закінчилася перемогою союзних польсько-литовських військ і цілковитою поразкою хрестоносців. У ній загинули великий магістр Ульріх фон Юнґінґен і майже вся орденська старшина разом із великою кількістю лицарів, переважно з Німеччини. Військово-політична потуга Тевтонського й союзного Лівонського орденів була назавжди підірвана, почався їх занепад.

Грюнвальдська битва була однією з найбільших у середньовічній Європі й стала кульмінацією «Великої війни» 1409–1411 років Польського королівства та Великого князівства Литовського проти агресії лицарів-хрестоносців у Балтії. А військове братерство, загартоване в цій битві, дозволило потім її учасникам-русинам брати активну участь у Гуситських війнах у Чехії разом із бойовим побратимом Яном Жижкою.

Конотопська Битва

Після смерті Богдана Хмельницького козацьку державу очолив Іван Виговський. Його місією став розрив союзу з Москвою, який себе не виправдав.

У 1658 році Виговський підписав з Варшавою Гадяцьку угоду, яка перетворила Річ Посполиту на об’єднання «трьох народів»: Корони Польської, Великого князівства Литовського та Великого князівства Руського (України). Наслідком угоди стала московсько-українська війна.

Протягом травня-липня 1659 року українські війська (4–5 тисяч) на чолі з наказним гетьманом Лівобережної України ніжинським полковником Григорієм Гуляницьким досить успішно тримали облогу міста Конотоп 100-тисячним московським військом на чолі з князями Трубецьким, Пожарським, Ромодановським та загонами української промосковської опозиції наказного гетьмана Безпалого.

Вимушена затримка московських військ під Конотопом дала змогу гетьману Виговському мобілізувати українське військо в Правобережній Україні, сформувати наймані загони іноземців (разом близько 60 тисяч) та залучити на допомогу кримського хана Мехмеда IV Ґерая на чолі 40-тисячного війська.

4 липня 1659 року, просуваючись у напрямку Конотопу, Іван Виговський розбив передовий загін московської армії під селом Шаповалівка (нині село Конотопського району Сумської області), а 7 липня, підійшовши до Конотопа, за домовленістю з ханом залишив у засідці біля села Соснівка татарське військо та частину українського.

Зранку 8 липня 1659 року другою частиною свого війска вдарив по московській армії й після короткого бою почав відводити козацькі підрозділи на вихідні позиції, імітуючи втечу.

Московський воєвода князь Семен Пожарський кинувся переслідувати відступаючих і потрапив у заздалегідь підготовлену пастку, оскільки за наказом Івана Виговського напередодні було зруйновано міст і загачено річку Кукілка (притока Сейму). Це унеможливило організований відступ московського війська.

За підрахунками істориків у бою загинуло близько 30 тисяч московського війська, а 15 тисяч вояків (зокрема півсотні воєвод) потрапило в полон. Втрати козацьких військ Івана Виговського та найманців становили 4 тисячі, втрати військ кримського хана — 4-6 тисяч.

9 липня 1659 року об’єднана українсько-татарська армія розпочала наступ на позиції князя Олексія Трубецького під Конотопом, змусивши московські війська тікати з української території.

Загиблих козаків з обох сторін поховали в одній братській могилі, а на її місці поставили церкву на честь сорока мучеників Севастійських.

Результати цієї битви дуже засмутили Москву і мали широкий резонанс у Європі.

Бій під Крутами

Відбувся 29 (16) січня 1918 року поблизу станції Крути (нині с. Пам'ятне Борзнянського району Чернігівської області) під час наступу на Київ військ більшовицької Росії.

Конфлікт розпочався у грудні 1917 р. після того, як Українська Народна Республіка відмовилася визнати над собою владу петроградського більшовицького уряду В. Леніна. Внаслідок чого російські війська посунули спочатку з боку Харкова, де створили альтернативний уряд – народний секретаріат, на Полтаву і далі на Київ. В той же час більшовиками у Києві було інспіровано та роздмухано повстання робітників заводу «Арсенал», яке змушена була придушувати частина українських військ, замість висування на фронт проти окупантів.

З кінця грудня 1917 р. загін юнкерів 1-ї Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького (4 сотні по 150 юнкерів, 20 старшин, 18 кулеметів) під командою сотника Ав. Гончаренка боронив важливий залізничний вузол поблизу кордону УНР і РСФРР – станцію Бахмач.

27 (14) січня 1918 р. до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня (115–130 осіб) новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського національного університету, Київського університету, гімназистів старших класів українських гімназій під командою сотника Омельченко. Ці підрозділи і зайняли оборону біля станції Крути.

Вранці 29 (16) січня 1918 р. розпочався наступ на українські позиції 6-тисячного (цифри за різними оцінками різняться) більшовицького загону петроградських та московських червоногвардійців чолі з П. Єгоровим.

Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 вбитих, поранених та полонених. Чимало полягло й червоногвардійців.

Командир Ав. Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на станцію Крути, яку вже зайняли червоногвардійці. 27 полонених юнаків було розстріляно.

Героїчний бій під Крутами призупинив наступ окупантів та відтягнув захоплення Києва. Це дозволило чимало встигнути українським дипломатам на Брестських мирних переговорах з Німеччиною та Австро-Угорщиною.

За рішенням Української центральної Ради 19 березня 1918 р. тіла вояків-студентів перевезли до Києва та урочисто поховали на цвинтарі Аскольдова могила. Після здобуття Україною 1991 р. незалежності подвиг героїв Крут посів гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. В 1998 р. на місці бою біля станції Крути та на Аскольдовій могилі були встановлені пам'ятні знаки.

Футболки Punisher

Анатомічний дизайн

Поєднує у собі останні тенденції військової, тактичної та туристичної білизни, не обмежує рух та не викликає дискомфорту за будь-якої активності.

Високоякісний натуральний матеріал

складається з 95% бавовни та 5% еластану, не викликає подразнень та алергії, не містить шкідливих речовин. Має антибактеріальні властивості та забезпечує потовідведення. Футболка м’яка та приємна до тіла.

Пласкі шви

не створюють потовщення та не подразнюють тіло при тривалому носінні, в тому числі в якості нижньої білизни з верхнім шаром одягу.

Зміщені плечові шви

Запобігають натиранню шкіри плечей лямками рюкзака, розвантажувальними системами, елементами індивідуального захисту та іншим спорядженням.

Маркування

Виконано без етикеток та ярликів, які заважають при носінні і викликають дискомфорт.

Упаковка

виготовлена з екологічно чистої, переробленої сировини, не забруднює навколишнє середовище, придатна для подальшого використання та переробки.

Футболка Punisher була створена українською групою розробки 281Z у 2016 році. Відтоді знайшла багатьох своїх шанувальників серед військових усього світу.

Стане в пригоді прихильникам активного відпочинку, спортсменам, туристам.

Сподобається фахівцям, які цінують надійність, якість та комфорт.

Широко використовується в Збройних силах України та правоохоронних органах де неодноразово доводила свою ефективність.

Виготовлена в Україні.

Що в коробці?

Футболка “Україніка”

Хочу замовити

Ціна

  • Грюнвальд / Графіт
  • Грюнвальд / Койот
  • Конотоп / Чорний
  • Конотоп / Койот
  • Крути / Чорний
  • Крути / Олива
  • Жіноча
  • Чоловіча
  • XS
  • S
  • M
  • L
  • XL
  • 2XL
Очистити вибір
Ціна:
Артикул: Невідомо Категорія:
Share this product!

Додаткова інформація

Малюнок / Колір

Грюнвальд / Графіт, Грюнвальд / Койот, Конотоп / Чорний, Конотоп / Койот, Крути / Чорний, Крути / Олива

Модель

Жіноча, Чоловіча

Розмір

XS, S, M, L, XL, 2XL

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Футболка “Україніка””“

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Проект Україніка

це популяризація нашої історії мимохідь.

Вдягнувши футболку УКРАЇНІКА, ти виходиш в місто і стаєш освітянином у тисняві громадського транспорту чи блукаючи алеями парку, серед вуличної метушні або в затишку кав’ярні, у натовпі клуба чи тиші бібліотеки. Будь-де…

Стильний принт з назвою битви і її датою спереду та стисла пізнавальна інфографіка на спині — наш спосіб нагадати про славетні битви, що вплинули на формування державності сучасної України.

Ці принти присвячені історії України, військовій звитязі її синів, пам’яті про наш героїчний спадок.

Ми мусимо пам’ятати, як виборювали нашу Батьківщину праотці, надихатися перемогами, робити висновки з поразок, знати той тернистий шлях, який було подолано для набуття сучасної державності України. І, спираючись на це знання, захищати нашу свободу та творити велич України майбутнього.